Любов між дітьми: Поради батькам

любов між дітьми

Якщо конкуренція між дітьми перевищує те, що можна вважати нормою, тобто малюки проявляють риси агресивності, тривожності, часто хворіють, не можуть сконцентруватися тощо, отже, вони чомусь потребують бонусної уваги від батьків. Тобто це означає, що їм бракує любові.

Не маніпулюйте любов’ю

Фактично батьки зробили свій час і свою любов дефіцитом і маніпулюють дітьми, намагаючись змінити їх, граючись із святим – батьківською любов’ю. Як би не хотілося застосувати той «ultima ratio rexes», але не використовуйте таку велику карту! Батьки, не робіть свою любов до дитини дефіцитом, який можна отримати, «правильно» поводячись! Для того, аби дитина виросла успішною і щасливою, вона повинна знати, що батьки її прийматимуть і любитимуть у будь-якому разі!

Розумію, що інколи є бажання проявити слабкість і розіграти свою найбільшу карту – «поводься так, як я кажу, бо інакше тебе не любитиму», – але цього робити НІКОЛИ не варто, тим більше у присутності іншої дитини. Не влаштовуйте маніпулятивних ігрищ у святилищі душі своєї кровинки, – бо, декілька раз використавши свій козир, потім можете втратити авторитет і повагу назавжди.

Подбаймо про розвиток дітей! Пропонуємо до вашої уваги цікаві курси для підлітків.

Не зіставляйте своїх дітей між собою

Кожна дитина – особистість, вона неповторна. Дитина, бажаючи проявити свою індивідуальність, ще більше прагнутиме відрізнятися від того, з ким її порівнюють. Акцентуйте увагу на тому, наскільки кращими вони стали порівняно з попереднім днем, чи хоча б на тому, наскільки кожен із них є особливим і неповторним, а не наскільки вони випереджають одне одного. Інакше засієте у них дух реваншизму (реваншист – той, хто прагне взяти реванш після своєї поразки) і бажання доводити всім навколо свої переваги. Насправді ж потрібно, щоб дитина вміла справлятися з життєвими ситуаціями, а не демонструвати навколишнім свою вищість і кращість. Перше дає їй довготермінові переваги, друге – лише поглиблює комплекси.

Постійне порівняння вчитиме дитину завжди орієнтуватися на когось, грати другим номером, а отже позбавлятиме відчуття внутрішньої мотивації і проактивності. Змушуватиме завжди шукати нових шляхів, аби отримати щоразу більше і більше батьківської уваги, а це, у свою чергу, формуватиме залежності і надмірності.

Читайте також про «Секрети первістків та других дітей».

Хочете, щоб ваші діти ладили між собою? Не нацьковуйте їх одне на одного, задаючи моделі «або ти, або ти», а навчіть шукати співпрацю «і ти, і ти» – «ти виграєш тільки тоді, коли виграє братик/сестричка». (Звісно, спершу такої взаємодії з коханими і близькими треба навчити себе в усіх без винятку ситуаціях!)

Не можуть поділити машинку – не забирайте в одного, щоб віддати другому, – покажіть: краще і цікавіше бавитися разом; обоє хочуть сидіти біля вікна – запропонуйте зіграти у гру або спільно почитати книжку; обоє хочуть копати м’яч – станьте на ворота. Що б не відбулося, завжди можна знайти вправу, яка відволіче і від проблеми, і від намагання довести свою кращість.

Окрім того, необхідна буде ваша участь у заняттях дітей, адже машинка, вікно чи м’яч – це лише зовнішні прояви внутрішньої потреби перевірити вашу уважність, терпіння і готовність ділитися любов’ю.

порівняння дітей

Використовуйте правильні слова

– Пам’ятайте: разом ви сила!
– Треба допомагати один одному і підтримувати, що б не сталося!
– Ви – найкращі діти у світі!
– Тато і мама вас обох дуже сильно люблять.
– Завжди можете розраховувати один на одного…

Тільки слід пам’ятати, що спершу треба виробити такі відчуття, про які ви говорите, у взаєминах із близькими і навколишніми. Лише тоді ваші слова сприйматимуться як достовірні й матимуть силу. То чи готові ви спершу повторити всі наведені фрази, наприклад, коханій людині чи своїм братам і сестрам?

Заохочуйте співпрацю дітей

У дитячих проблемах «суперник» завжди має бути зовні. Тобто діти повинні грати разом проти якоїсь проблеми, а не проти один одного. До речі, це стосується і випадків, коли малюк один: ви теж маєте завжди грати з ним проти проблеми.

Наприклад: дитина не хоче сидіти в автокріслі. Неправильно буде примушувати «Ти повинен сидіти в автокріслі», бо для дитини ви сприйматиметесь як частина проблеми, краще сказати: «Я теж дуже хочу пройтися по салону і встати з крісла, але є Правила і вони не дозволяють…» – ви вдвох, наче союзники, граєте проти Правил.

Слідкуйте за нами у соцмережах: Інстаграм, Фейсбук, Ютуб.

Дитина хоче вже третю порцію морозива: неправильно – «Я тобі не куплю і не проси» (протиставляєте себе дитині), набагато краще об’єднатися – «Я б теж ще з’їв/з’їла морозива, але ми сьогодні маємо гроші тільки на розрахунок за опалення/меблі/книги/…/продукти, а завтра обов’язково зайдемо сюди знову» (показати, що ви на стороні дитини, змоделювати позитивне майбутнє).

Одна дитина хоче збирати з вами конструктор, друга, щоб ви читали їй книжку. Задайте зовнішню ціль (наприклад, зоопарк чи каруселі): чим швидше ми зберемо конструктор і прочитаємо книгу, тим швидше разом підемо у зоопарк/на морозиво/у парк атракціонів. Швидше буде, якщо ми допоможемо один одному (проблема стала спільною, так само як і рішення), то що робитимемо? Не проявляємо зайвої власної ініціативи, діти самі мають вирішити, що їм робити.

Отже, слід однаково хвалити і не порівнювати дітей між собою, ніколи не ставити у приклад одне одному, не надавати переваг жодному з малюків. Ваше завдання – зберегти добрі стосунки з кожною дитиною.

Про любов детальніше – у відео з нашого Ютуб-каналу:

Будьте винахідливі

– А у мене дитина не реагує на такі слова, це не працює. – Якщо малюк не реагує на ваші лагідні й адекватні слова, отже ви багато раніше обіцяли і не дотримували свого слова. – Наберіться терпіння і готовності від зараз виконувати все, що зобов’язалися.
– Звикли працювати на інтенсивних сигналах. – Перейдіть на нижчий рівень інтенсивності і запасіться терпінням.
– Не дивитеся в очі. – Навчіться, це основа спілкування.
– Надто поспішаєте. – Наберіться терпіння і поверніть собі свій час, коли говорите з дитиною.
– Думаєте про щось інше. – Поверніться у «тут і зараз».
– Тривожна інтонація і міміка. – Розслабтеся, напруження лякає вашу дитину.

Немає технік, які б не працювали, є лише ті, які ми недостатньо освоїли.

Освоїти техніку спілкування вам допоможе наш онлайн-курс «Мистецтво відповідального спілкування: як знайти порозуміння з ким завгодно?»

Навчіть дитину ділитися

Це фантастичне вміння! У глобальному прояві саме воно дозволяє людині соціально зростати, а отже ставати місткішою особистістю. Це стосується чи то відерка у пісочниці, чи то шматочка подарованої шоколадки, чи то взаємодії з рідними братиками чи сестричками, чи то з іншими дітками.

Тільки ніколи не робіть це через силу (взяти і забрати у дитини щось), примус (ну, що ти за жаднюга) чи вимагання (ми нікуди не підемо, доки ти не віддаси). Дитина повинна сама захотіти зробити добро іншому малюку, а це, погодьтеся, вміння високого соціального рівня. І виробляється воно батьками, тоді, коли вони просять щось у дитини, а потім щиро радіють, коли вона це їм дає.

Особливо це проявляється у дрібних ситуаціях. Наприклад: батькам купити цукерки, а ще краще, щоб дитина вибрала собі якогось смаколика з корисних (або хоча б не шкідливих), потім попитати її дозволу і самим скуштувати, а після того подякувати й обняти. Окрім того, попросити поділитися з іншим з батьків і похвалити за доброту. Малюки дуже радо діляться, якщо не живуть в умовах дефіциту батьківської уваги і якщо це вміння у них культивувати. Профілактично заберіть щось у дитини: забавку подивитися, книжечку почитати, морозиво потримати, – а потім віддайте. Таким чином виробиться відчуття «все, що у мене просять, згодом повернуть» – і малеча довірятиме вам.

Коли двоє дітей бавляться разом, виступіть інколи посередником, причому не тільки тоді, коли вони вже почали плакати через одну і ту ж машинку, а ще до того, як вони навіть подумають це зробити. Однак наголошу: не вимагайте! – просіть і дякуйте! Окрім того, всі свої дії супроводжуйте коментарями і поясненнями.

модель батьківства

Оберіть свою модель батьківства

Якщо модель батьків «добра» (малюкам давали всього вдосталь), то швидше за все старша дитина піде стопами батьків, або хоча б діятиме  відповідно до їх очікувань, чи суміжними стежинами (з сім’ї доцентів стане професором/науковцем, з лікарів – зав. відділенням/фармацевтом, з весільних музикантів – співаком), а молодша – піде іншою дорогою – від протилежного! Бо кожна дитина прагне підкреслити свою особистість і тому обиратиме ще не зайнятий шлях (з сім’ї доцентів стане журналістом, з лікарів – програмістом, з музикантів – юристом).

Натомість, якщо модель батьків «погана», швидше за все відбудеться навпаки: старша дитина «втече з дому» в іншу галузь, а молодша – залишиться при батьках. Не все так однозначно, бо є інші фактори впливу на такий фундаментальний вибір, але загалом при уважному аналізі можна побачити: вищеописані правила спрацьовують.

Самопрезентація дітей та батьків

Чим краще було у батьківському домі, тим більше схожі світогляд, професії та якість життя, навички у дітей. Постійно пам’ятайте, що всі ми – системи! І одна людина – взагалі не людина. Для того, аби зрозуміти конкретну особистість, потрібно аналізувати її у комплексі з усіма, з ким вона проводить і проводила свій час. Тому діти розбігаються геть по різних дорогах життя тільки тоді, коли їм є що дуже багато компенсовувати у нецілісних і несамодостатніх моделях батьків.

Заохочувати до чогось, тобто говорити, як це класно (бачиш, як мамі подобається підмітати, вчити англійську цікаво, у житті дуже добре тим, хто знає математику тощо) і що варто саме так і робити (добре зранку їсти кашу, слід чистити зуби, варто робити уроки звечора тощо), можна до певного віку – трьох-п’яти років. Далі не треба вже так багато слів – варто лише показувати власним прикладом, коментуючи лише зрідка, інакше слова сприйматимуться як тиск і будуть відторгнуті реактивним спротивом.

Уривок із книги Романа Кушніра «Як виховати успішну і щасливу дитину?»

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn