Як формується поведінка і характер дитини

Дитина – це поле. Має свої особливості ґрунту, але плоди залежать тільки від того, чим це поле засадити. Не варто переоцінювати значення ґрунту, якщо на нього ми пригоршнями сиплемо бур’яни й очерет. Як формується поведінка і характер дитини, розглянемо детальніше.

Уявіть, що одного разу, прокинувшись, ви помітили, що ваша вітальня стала вдвічі більшою. Однак та друга частина – це лише голі стіни і підлога. Що треба робити? Обживати! Постелити свій паркет (стереотипи), пофарбувати у зручний для себе колір (цінності), занести свої старі книги, улюблені вази і картини (погляди на життя, світогляд). Хочемо ми того чи ні, а ми ділимось із дитиною своїм мотлохом (минулим досвідом, непорозуміннями з близькими, конфліктами). Натомість дитина у міру дорослішання, цеглинка за цеглинкою відбудовуватиме свою частину простору. Якщо на неї тиснути, – відбудовуватиме швидше. Якщо спілкуватись на засадах рівності, – вибудує свою окрему кімнату і залишить для вас завжди прочинені двері.

Діти ідеально показують негативні сторони батьків. Але оскільки ми часто не любимо дивитись у дзеркало, якщо маємо поганий вигляд, так само відмахуємось від дітей і сваримо їх, коли мали б щось змінювати у собі. Послухайте, що батьки говорять про своїх дітей, і ви знатимете, які ці батьки насправді.

Дуже важливо, щоб діти росли в любові. Любов – це сума вкладу кожного з учасників пари, яка в сумі дорівнює одиниці. Більш детальніше читайте у статті від школи SPEБазова формула любові

1. Гени і міфи

Батьки надто багато списують на якісь міфічні гени, здебільшого, і не знаючи, що воно таке. Насправді більшість рис людини – це ніякі не гени, а меми. Тобто не біологічні, а інформаційні одиниці, не «вроджений характер», а набуті звички.

Якщо людина є такою, якою вона є, то хтось її навчив такою бути – невпевненою, агресивною, надто м’якою, суворою, безпорадною, замкнутою, хитрою, зрадливою, підступною, ніжною, талановитою, наполегливою, непосидючою, істеричною, цілеспрямованою тощо. Жодна людина не була такою, якою вона є, а лише стала такою під впливом інших людей навколо, особливо батьків. А чого навчили вас?

Всі отримують від Всесвіту по заслузі. Завжди є глибинні причини проблем. І кожна проблема – це наслідок якоїсь дії у минулому. Навіть якщо ми не розуміємо певного причиново-наслідкового зв’язку, то це не означає, що його немає. Просто ми надто загрубілі, щоб його побачити.

Якщо ви вагаєтесь, що у дитини проявляються гени чи меми – подумайте: чи могли би бути якісь такі умови, щоб ця риса в дитини не проявилась? Якщо могли б – значить, це не гени, це меми!

Віра батьків у «характер» – це жахливе упередження. Чому упередження? – Бо не доведене. Чому жахливе? – Бо дозволяє виправдовувати свою бездіяльність у вихованні дітей. Мовляв, оскільки в них такий характер, тобто вони такі, які є, отже, їх немає сенсу змінювати – маємо те, що маємо. Тож можна нічого не робити і поводитись типово, як зазвичай. Мабуть, такий підхід вбив більше щастя у дітях, аніж обидві світові війни разом узяті.

Більшість, якщо не все з того, що, як ми вважаємо, неможливо змінити, – змінити можна, питання лише у тому, скільки на це піде часу і зусиль, а також хто візьме за це особисту відповідальність і не облишить це все на півдорозі.

Ще більше про взаємини з дітьми читайте у статті Взаємодія між батьками та дітьми”

Також рекомендую переглянути відео “3 базові взаємодії з дітьми“.

 

Підписуйтесь на наш YouTube-канал, де завжди знайдете для себе цікаву та корисну інформацію!

2. Діти – дзеркало батьків

Діти – це не котики, на яких можна зганяти злість, коли щось не так, і яких можна чесати за вушком, коли все гаразд. Це окремі особистості, які поки що фізично не можуть того всього зробити, що й ви. Та вони вже мають свій світогляд, відчуття і цінності.

Характер дитини – це безглузда вигадка! Дитина – просто мікроскоп взаємин між батьками. Це дзеркало, яке демонструє найтемніші закамарки душі дорослих. А характер – це лише компенсація недоліків батьків.

Коли народжується друга дитина, вона, як і перша, віддзеркалює свою сім`ю. Тільки не те, що батьки хочуть, аби вона виносила назовні, а те, що насправді відчуває глибоко у собі. Прагнете, щоб дитина почала інакше поводитись – змінюйте свої думки. Уявіть, що у вас на чолі є великий екран, на якому відображається все, що ви думаєте. От коли ви будете готові цілодобово показувати все, що там висвітлюється, іншим – ваша дитина стане ідеальною!

Перше правило запозичення характеру: ми переймаємо моделі сприйняття (характер, особистісні риси) від батьків, яких любимо, і робимо все навпаки, аніж кажуть ті кого ми не сприймаємо.

Якщо коханий татусь курив, – то донька, цілком ймовірно, або знайде собі чоловіка-курця, або куритиме сама. Якщо сварлива мама варила яєчко на рідко, – то син взагалі не любитиме яєць.

Мами з дітками бавляться у пісочниці. Одна сім`я вже йде додому і питають маму, що залишається

– Це ваша лопатка чи наша? – (така найзвичайніша, за декілька гривень).

– Та беріть собі, яка різниця, їх і так багато, – байдуже відповідає мама.

Її дитина реагує по-іншому, червоніє і йде насуплена забирати «свою» лопатку. Мама сердиться, що її син агресивний, і називає його жаднюгою. Завіса.

Звісно, що дитина буде проявляти агресивність, а як інакше поводитись, коли твоє постійно комусь віддають? І ціна тут жодного значення не має, питання лише у тому, хто має право
розпоряджатися моїми речами. До речі, чому ви так тримаєтесь за свій планшет, їх же у світі випущено мільйони? Віддайте його іншим!

Чому діти б’ються за свою іграшку? – Бо захищають своє, коли відчувають, що його більше захистити нікому. Батьки мало коли стають на сторону своїх дітей: «ти старша», «ти хлопчик», «ти маєш бути мудріший» … «Віддай своє!», – чують дитячі вуха, «Не віддам!» – каже маленьке хоробре серце. Діти чудово відчувають справедливість. «Якщо мама не хоче мене захистити – я це зроблю сам/а». До речі, а що б ви зробили, якщо б хтось хотів взяти ваш телефон?

Якщо дитину постійно сварити, то вона виросте або черствою, або надто вразливою, але в обох випадках буде залежати від думки оточення.

До речі, на нашому блозі вже є цікава стаття на тему Як правильно сварити дітей“.

А на сайті BBC ми натрапили на цікавий матеріал “5 речей, які батьки мають знати про виховання дітей”.

Дітям не можна пояснювати, що щось є, «БО ТАК Є», – це ламає їхнє бажання пізнавати світ, а ще неймовірно шкодить вам, бо дозволяє залишатись у полоні власних стереотипів. Пояснюйте, чому справді не можна робити того чи іншого, але без страшилок на кшталт «бо можна впасти і вдаритись», «бо можна захворіти», «бо то дуже погано і просто бека». А справді, чому не можна їсти два морозива підряд? Чому не можна ходити по траві на стадіоні? Чому не можна їсти руками те, що дуже смакує? Чому не можна їздити велосипедом по калюжах? Чому не можна голосно сміятись, пищати? Чому нічого цікавого не можна?..

3. Оманлива чемність

Часто батьки тішаться, що дитина бавиться собі у куточку і їх не чіпає. Тут зовсім нема чому радіти – потім дитина буде так само тихо дивитись мультики, далі так само тихо бавитись у комп’ютерну гру, потім одружиться і так само тихо питиме пиво з чіпсами біля екрану телевізора, а його/її діти будуть позбавлені батьківської уваги і любові. Так невирішені проблеми роду передаються у спадок.

Хай вас не вводять в оману зовнішні прояви:
Недолюблена дитина самостійна не від доброго життя – у неї просто немає іншого вибору; вона недоглянута, хоч при цьому сита і гарно вбрана.

Долюблена дитина має вигляд мамія, бо в перші роки життя постійно на руках, надто опікувана, та це лише зовнішній прояв. Така дитина ніколи не виросте несамостійною чи «ручною», навпаки, вона набереться впевненості і з вірою у власні сили, й у те, що є Всесвіт, який завжди готовий підтримати, досягатиме всього самостійно. Те, чи дитина ховатиметься за мамину спідницю, залежить не від часу, проведеного на руках у мами, а від того, які слова і причиново-наслідкові зв’язки задає ця мама.

«Я хочу, щоб він мене слухав!» – навіщо вам мати підлеглого вдома? Набагато цікавіше жити з вільною людиною. Не робіть дітей зручними для себе, дайте їм шанс вирости особистостями. Самі будьте достойним прикладом, і дитина поважатиме вас, а отже, і дослухатиметься.

«Якщо хочеш контролювати корову, випусти її на якнайширше поле», – каже індійська приказка. Якщо хочете впливати на своїх дітей, дайте їм якнайбільше можливостей, а не обмежуйте мотузками «не можна».

«Ніколи не командуй тим, чим не зможеш керувати», – казав Софокл. Ви справді впевнені, що зможете все життя керувати своїми дітьми?

Більшість батьків є зовсім іншими на вулиці, аніж удома. Вулиця змушує зважати на думку довколишніх. І дитина це відчуває, тому обов’язково маніпулюватиме батьками у той час, коли вона серед інших людей. Будьте однакові, рівні і чесні. Якщо чогось не варто робити на людях, то того самого не варто робити і вдома. Хай і ніхто цього не бачить – ви ж знаєте. Ваше внутрішнє око – оце справді всевидюще око!

Ведмедя дуже важко навчити їздити на велосипеді, тому що перерозподіл маси тіла і балансування анітрохи цьому не сприяють. Тому дресирувальники, беручи маленьке ведмежатко і саджаючи його на велосипед, суворо карають будь-який прояв його непокори, і згодом ведмежаті таки вдається навчитися крутити педалі і тримати рівновагу у неприродній для себе спосіб. Та нема чого святкувати перемогу: хоч ведмежа і почало їздити на велосипеді, та… воно перестало бути ведмедем.

Дресируючи своїх дітей, чи не вбиваєте ви у них Людей?

Уривок із книги Романа Кушніра “Як виховати успішну і щасливу дитину?

Ще більше порад, як виховати успішну і щасливу дитину, можна отримати, пройшовши курс від Школи розвитку SPE. Детальніше за посиланням тут.

Поділіться цікавою статею з другом в улюбленій соцмережі .

І запрошуємо підписатися на наш Телеграм-канал “Притчі. Майстер Життя“, де отримаєте багато цінних порад!

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn