Друга дитина: Помилки батьків

друга дитина

Народжуйте стільки дітей, наскільки у вас вистачить любові. Ніколи не більше, бо виростатимуть обділені і нецілісні. Ніколи не менше, бо займатиметеся самообманом. В той же час ніколи не знатимемо, скільки маємо любові, доки не перевіримо це в реальності.

1. «Відстрілятися». Часто батьки народжують дітей одних за одними, мовляв: «відстріляємося» зараз, а потім будемо жити «один для одного» і насолоджуватись. Однак якщо вони не навчаться тішитися спочатку первістком і повноцінно інтегрувати його у власну модель існування щасливої сім’ї, то з другою дитиною буде тільки додаткова морока і обидві виростуть недолюбленими.

2. Друга дитина – це економія. Часом батьки народжують дітей одразу один за одним у цілях економії і «спрощення життя дитини»: разом ходитимуть до школи, зможуть використовувати одяг одне одного, навчаться писати і читати, їм буде цікаво і вони матимуть спільних друзів. Таке рішення ухвалене за дітей – це створення своєрідного конвеєра, коли малюки є чимось неосновним і додатковим у житті батьків, що не дозволяє відчути всю радість батьківства, а окрім того, діти в таких сім’ях можуть розраховувати тільки самі на себе, а отже виростають невпевненими або з численними комплексами.

Шукайте щастя у собі! Доєднуйтеся до нашого онлайн-курсу «Емоції і відчуття, які заважають нам насолоджуватись життям і досягати більшого».

3. Діти як робоча сила. У патріархальних сім’ях народжують дітей як робочу силу – «чим більше працівників, тим краще моє підприємство». Забуваючи, що кількість ще треба перевести в якість. Навіщо мати дітей лиш би мати? Кому яка користь від того, що діти просто є і що ніхто не думає, як виховати їх щасливими? Безперечним позитивом є те, що подібні моделі відходять у минуле і зараз так майже ніхто не робить. Однак про таку помилку варто знати, аби краще розуміти моделі своїх прадідів і на основі цього розуміння вирішити шлейф проблем, який, цілком можливо, тягнеться ще з минулого.

4. Діти як продовження життя. Бажання народжувати якнайбільше, щоб «залишити про себе згадку в цьому світі», завжди викликає запитання: ймовірно, краще вкласти в якість, а не у кількість? Адже залишити можна не лише гени – фізичні ознаки, але і меми – розвинуті особистісні риси.

Про братиків і сестричок читайте у наступних статтях блогу.

5. «Якось воно буде». Народжування дітей неконтрольовано «скільки Бог пошле» разом із цілком правильним, але хибно трактованим підходом «дасть Бог день, дасть Бог і їжу», або, керуючись геть безвідповідальним підходом «якось воно буде», робить у подальшому нещасливими що дітей, що їх батьків: перші зростають без підтримки і любові, а останні не вчаться брати на себе відповідальність.

6. Декрет – робота для мами. Що вже говорити про хибність народження дітей як основної роботи для мами – тобто, щоб не виходити з декрету й отримувати державну допомогу? Жінка, яка ніколи не розвивалась як професіонал в якійсь справі, а лише займалася вихованням дітей, покладе своє життя на жертовний камінь їх успіху, але їй потім постійно болітиме власна нереалізованість. Окрім того, в певному віці вона просто припинить бути цікавою своїм дітям як особистість, а отже отримає нову порцію розчарувань і горя, що не зробить щасливішою ані її, ані в подальшому її рідних кровинок.

помилки батьків

7. «Одна штука в одні руки». Звісно, мати одну дитину для такої галочки – це теж хибний підхід, бо тоді малюк розглядається не як повноцінна особистість, із ким треба разом рости і розвиватися, а швидше як якийсь соціальний бонус – «всі мають, і я повинен мати». На таких засадах важко сформувати взаємини любові і довіри та й загалом важко радіти співжиттю з маленькою особистістю.

8. Азартна гра. Часом хтось із батьків чи навіть обоє використовують народження другої дитини як своєрідну лотерею. «Хочу хлопчика!» – кажуть вони або, навпаки, «Не зупинимося, поки не народиться дівчинка!». Фактично використовують фізіологічний процес, як азартну гру «Ану, хто буде цього разу?» і пробують доти, доки не народиться дитина потрібної статі. А що ж тоді робити дітям із непотрібною статтю? Хто любитиме їх? Невже не краще навчитися любити незалежно від того, буде це майбутній продовжувач роду чи та, хто покликана прийти у рід свого чоловіка?

9. Молодша дитина для старшої. Деколи батьки народжують другу дитину для своєї першої. Тобто: наша дівчинка велика, їй уже дванадцять років – допомагатиме мені доглядати за братиком/сестричкою. Фактично «народжують роботу» для доросліших нащадків, не розуміючи, що позбавляють при цьому права останніх на повноцінне і щасливе дитинство. Якщо батьки надто заохочують старших брати участь у вихованні молодших, то цілком можливо, що вони у такий спосіб позбавляють їх бажання мати у подальшому своїх дітей або, навпаки, несвідомо підштовхують до втечі з дому і до раннього батьківства/материнства, бо виникає справедливе запитання: навіщо мені бавити батьківських дітей, якщо я вже можу мати своїх?

Розширюйте свій кругозір з нашим Телеграм-каналом з історіями і притчами.

Друга дитина: для чого? Перед тим, як вирішити питання народження другої дитини, добряче подумайте: для чого вона вам? А третя навіщо? Невже у вас уже сформовані настільки добрі взаємини з первістком? Ви вже справді навчились справлятися так добре з собою, маючи одну дитину, що вирішили перейти на вищий рівень? Чи вистачить у вас любові, розуміння і терпіння на всіх? Чи достатньо ви місткі, щоб виховати щасливими й успішними декілька дітей? Чи матимете достатньо часу для кожного свого чада, а також на чоловіка чи дружину? Чи не намагаєтеся компенсувати кількістю дітей якісь глибинні особистісні проблеми? Можливо, краще вкладати в якість, а не у кількість?

Попередні профілактичні відповіді на такі запитання дозволять уникнути чимало проблем у подальшому вихованні декількох діток одночасно.

Уривок із книги Романа Кушніра «Як виховати успішну і щасливу дитину?»

Про те, що повинні знати батьки про дітей, незалежно від їх кількості, дивіться наш відео-ролик:

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn