Гроші та мистецтво інвестування

Гроші та мистецтво інвестування

Гроші є завжди, лише кишені змінюються.

Гертруда Стайн

Головна користь капіталу не в тому, щоб зробити більше грошей, але в тому, щоб примножувати гроші заради поліпшення життя навколо.

Генрі Форд

У попередніх наших статтях ви вже дізнались про облік витрат, потребу збільшення своєї ефективності та постійне заощадження за принципом «спершу заплати собі», сподіваюсь, у вас з’явилась якась сума для інвестування.

Що таке інвестування?

Однак перед тим, як продовжити розвивати цю тему, хотілось би пояснити саме значення слова «інвестування». Та й поняття «мистецтва» і «основи», як на мене, теж було б не зайве розтлумачити. Отже, почнемо зі слова «мистецтво».

Задам питання:

Чим мистецтво відрізняється від науки?

А й справді, можливо, фінансова грамотність – це наука, й інвестування – це наука, і на окремій кафедрі можна навчитись інвестувати і навіки стати багатим як Крез? Це було б надто просто – у такий спосіб формується натовп бажаючих отримати чарівну паличку, черга до золотої рибки і колектив алхіміків, які хочуть одним словом чи філософським каменем, лежачи на дивані, перетворювати пустопорожню балаканину телевізора на золото. Що ж, на жаль, чи, можливо, на щастя, їм цього не вдасться зробити, бо інвестування як було, так і залишиться мистецтвом.

То в чому ж таки відмінність?

В науці при однакових вхідних даних результат завжди однаковий, а в мистецтві однакові ресурси «на вході» не завжди дають однакові результати «на виході». Закон Ома чи Гей-Люссака, сполучених посудин чи перший термодинаміки працюють незалежно від того, подобаються вони нам чи ні, в найрізноманітніших країнах, за різних умов: вхідні дані дають можливість через формулу чи модель розрахувати вихідні дані.

Читайте ще “Про гроші та як стати фінансово незалежним

А у мистецтві все складніше – якщо одному дати банку з чорним чорнилом, то він намалює чорний квадрат, а інший розіллє її на килим, утворивши чималу пляму; якщо дати однакові продукти разом з рецептом двом господиням, то в однієї вийде частування, яке їстимуть тільки дуже голодні люди із сильними нервами і здоровим шлунком, а інша приготує таку страву, що у всіх аж за вухами лящатиме. І таких прикладів є безліч.

Так от, чи то управління часом, чи то інвестування – це сфера мистецтва, і незважаючи на спроби зробити єдино-правильну систему для всіх, вони залишаться марними, оскільки передбачають і потребують певного унікального внеску автора. Ми підібрались, можливо, до основного тлумачення: слова «інвестування».

Латинський корінь invest означає вкла дати, тобто в логічному трактуванні інвестування – це процес довготермінового вкладення грошей з метою отримання прибутку. Проте це слово так часто вживане, що люди маніпулюють ним, тому зверну увагу на два основних аспекти поняття інвестування.

Отже,

  • по-перше, інвестиція – це те, що можете віддати (відкласти, вкласти гроші) щонайменше на 2-3 роки, все що менше називати інвестицією не варто.
  • по-друге, інвестиція це тільки те, що дає прибуток, який можна описати у цифрах. Відповідно «інвестиція у себе» буде порожнім звуком, доки не стане зрозуміло, як саме фінансово мені повернуться вкладені гроші.

Також, відштовхуючись від другого пункту, не варто відносити до інвестування: гроші на вічне віддавання (друзям, близьким, родичам), а також гроші дітям. І хоч насправді будь-який вклад можна зробити класичною інвестицією, якщо її правильно прорахувати, але чи потрібно це і чи не зіпсує воно інший рівень наших взаємин?

Що таке інвестування?

Рекомендуємо книгу “Розумний інвестор. Стратегія вартісного інвестування” Книжка для всіх, хто цікавиться або займається інвестиційною діяльністю, бізнес-аналітиків, фінансистів та біржевих брокерів.

Як відрізнити аферу, спекуляцію та інвестування грошей?

Чим нижчий рівень фінансової грамотності людини, тим більш однорідними для неї є вищезгадані поняття. Так, людина, яка довіряє гроші комусь, кого вперше-вдруге бачить, цілком може назвати такий бездумний вчинок інвестуванням. Або людину, яка торгує чим-небудь, бабусі на лавочці біля під’їзду за звичкою називатимуть спекулянтом. В той же час щодо афери часто застосовується правило: якщо інший робить помилку, то це тому, що вкладає в афери і це само собою очевидно, а якщо я роблю помилку, то «просто невдала інвестиція».

Толеруємо себе і забуваємо побачити позитивний фінансовий намір у інших. Відповідно, маю озвучити якісь короткі риси, які, очевидно, вкажуть на приналежність до певного типу, так само як синій язик у чау-чау і зморшкувата шкіра у французького бульдога відрізняють їх від іншої собачої братії.

Почнімо зі спекуляції, яка, до речі, є цілком офіційним терміном у фінансовому словнику. Спекулянтом варто назвати того, хто заробляє  гроші на коливаннях одного або декількох ринків і приділяє цьому заняттю стільки часу, що воно може сміливо називатися його роботою. Іноді (або навіть часто) людина для фінансових операцій може використовувати чужі гроші, щоб отримувати зиск пропорційно з прибутковістю обороту.

Спекуляція – це робота, за яку людина отримує зарплату у вигляді маржі (різниці) вкладеного і отриманого, а оскільки їсти хочеться вже сьогодні, людина не вкладається у довготермінові проекти, а отже, постійно змушена спостерігати за коливаннями ринку (валюти, акцій, нерухомості, зерна, золота тощо), її увага і час прикуті до графіків, діаграм, уст очільників урядових інституцій, та й просто до обмінних пунктів і банків.

Афера у своїй основі передбачає непрозорий (іноді нечесний, часто незаконний) механізм формування прибутку у вигляді грошей. Тобто відповідь на запитання «Звідки беруться додаткові гроші?» криється десь поза межами економічних моделей – на подвійному дні валізи хитруна, який обіцяє золоті гори, ховаючи дулю в кишені. Адже у чесній економічній схемі нічого нізвідки не виникає і щоб хтось заробив гроші, то інші мають стати або ефективніші (розширене відтворення), або бідніші (перерозподіл вартості). Вона [афера] може бути свідомим вибором учасника: наприклад, лотерея чи тоталізатор, які хоча і є соціально прийнятними явищами, проте чудово відповідають параметру афери: щоб хтось став багатшим, хтось має стати біднішим. Окрім того афера, на відміну від інвестиції, передбачає одноразову дію і моментальний великий куш, а не довготермінове і стратегічне планування з поступовим зростанням вартості активів.

Запрошуємо на курс “Живи як інвестор! Навики для вдалого інвестування

Відповідно, інвестиція відрізняється від спекуляції і афери тим, що це регулярна продумана дія з метою отримання прибутку, який буде згенерований завдяки підвищенню ефективності когось чи чогось (людини, бізнесу, технології, логістики, обробітку землі тощо), у якій механізм зростання додаткової вартості зрозумілий.

Інвестиція – це завжди довготермінове вкладення, а інвестор не повинен постійно спостерігати за динамікою вартості свого активу, він приймає рішення лише подекуди на визначених для себе ключових інтервалах, весь основний час займаючись своєю основною роботою, або що краще – діяльністю, яка приносить задоволення.

Спостерігайте за нами у таких соцмережах: Тік Ток, Інстаграм, ФейсбукТелеграм канал на тему бізнесу.

Роман Кушнір (уривок із книги «Багатство як спосіб мислення»)

Як бонус до нашої статті пропонуємо переглянути ТОП відео на Гроші та Інвестування:

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn